ІЗНХ
НАН України
Відділ 2



Відділ
хімії комплексних сполук




ПЕХНЬО
Василь Іванович

Завідуючий відділом
член-кореспондент НАН України, доктор хімічних наук, професор
заступник директора інституту з наукової роботи
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки
Почесний Доктор Ужгородського Національного Університету.

телефон: 424-25-11
e-mail: pekhnyo@ionc.kiev.ua


Пехньо В.І., 1952 р. народження, у 1974 р. з відзнакою закінчив Ужгородський національний університет. В 1974 -1976 р.р. – старший інженер заводу "Точприлад", 1976 – 1979 р.р. – аспірант при ІЗНХ ім. В.І. Вернадського НАН України, з 1979 р. по даний час – старший інженер, молодший, старший, провідний науковий співробітник, завідувач відділу хімії комплексних сполук з 12.01.2001 р., заступник директора з наукової роботи ІЗНХ ім. В.І. Вернадського НАН України з 03.10.2001 р. З 1982 р. кандидат наук, з 1997 р. доктор наук, професор з 2002 р. У 2003 р. обраний член-кореспондентом НАН України.
Наукові досягнення В.І. Пехньо відмічені Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004 р.), Почесною грамотою НАН України (2002 р.). У складі авторського колективу він лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996 р.)
В.І. Пехньо автор 273 наукових праць, опублікованих в провідних вітчизняних та зарубіжних виданнях, серед яких 29 авторських свідоцтв, патентів на винаходи та понад 100 статей.
Пехньо Василь Іванович – представник відомої в країнах СНД та за кордоном наукової школи хіміків академіка НАН України Сергія Васильовича Волкова.
Василь Іванович – відомий вчений в галузі неорганічної хімії, наукові досягнення якого пов’язані з вельми актуальною проблемою, а саме – хімією простих та координаційних сполук дорогоцінних, ряду кольорових металів та металоїдів у водних, неводних, змішаних і розтоплених багатофункціональних O-, N-, S-, Se-, Te-, P- вмісних розчинниках-реагентах.
Наукові результати по темі досліджень неодноразово доповідалися на вітчизняних та міжнародних наукових конференціях, зокрема: починаючи з 1979 р. на всіх Українських конференціях з неорганічної хімії, Чугаєвських з координаційної хімії, Черняєвських з хімії, аналізу та технології платинових металів, IX конференції з неводних розчинів (1984 р., Пітсбург, США), XXIV конгресі з магнітного резонансу (1988 р, Познань, Польща), XII Європейському з’їзді з кристалографії (1989 р., Москва, Росія), XI симпозіумі з ядерного квадрупольного резонансу (1991 р., Лондон, Великобританія), 30-ій міжнародній конференції з координаційної хімії (1994 р., Кіото, Японія), 36-му Конгресі ЮПАК (1997 р., Женева, Швейцарія), Європейських конференціях з молекулярних розплавів (1998 р., Поркверолес, Франція; 2000 г., Каребаксмінде, Данія), семинарі НАТО з іонних розчинників (2000 р., Крит, Греція), VIII міжнародній конференції з кристалохімії (2002 р., Львів, Україна), II міжнародному семінарі з проблем каталізу (2006 р, Санкт-Петербург, Росія), XIII міжнародній конференції з біонеорганічної хімії (2007 р., Відень, Австрія), 38-й міжнародній конференції з координаційної хімії (2008 р., Єрусалим, Ізраїль) та інш. За запрошеннями В.І. Пехньо виступав з науковими доповідями в університетах м. Дрездена, Бонна, Відня.

Тематика наукових досліджень, що проводяться під керівництвом В.І. Пехньо – соціальна, направлена на вирішення актуальних проблем сьогодення:
  • створення ефективних, адресної дії малотоксичних препаратів на основі синтезованих нових сполук дорогоцінних металів для лікування найбільш поширених у світі захворювань – онкологічних, серцево-судинних, вірусних, в т.ч. ВІЛ;
  • розробка малоенергоємних, безвідходних методів переробки первинної та вторинної сировини дорогоцінних металів та металоїдів, що відповідають сучасним вимогам природоохоронних заходів;
  • розробка нових матеріалів для створення енергозберігаючих та енергоперетворюючих пристроїв.
В сучасній медицині при лікуванні онкологічних, серцево-судинних захворювань найбільшого ефекту досягають при поєднанні хірургічних методів, променевої та хіміотерапії. Головне завдання хіміотерапії – адресна доставка малотоксичного субстрату до враженого хворобою органу. Безумовно, завдання хіміків – розробка методів синтезу нових сполук – основи медичних препаратів нового покоління, які відповідають даним вимогам.
При розробці методів синтезу, одержанні нових координаційних сполук вирішено складне науково-практичне завдання – поєднання в складі однієї сполуки цитостатика (іону металу) і транспортного агенту (органічної молекули - ліганду). В якості таких слугують малотоксичні іони дорогоцінних металів (Ru, Rh, Pd, Zn, Ga, Ge) та практично не токсичні, біоспоріднені живому організму похідні фосфонових кислот, гідразонів, саліцилальдімінів, карботіамідів та інш., деякі з яких уже знайшли застосування в медичній практиці.
Сучасне виробництво та побут характеризуються високим рівнем застосування приладів з електричним живленням, стабільна та тривала робота котрих вимагає забезпечення умов експлуатації, одна з яких стабільність величини струму. На даний час для створення матеріалів елементної бази струмового захисту інтенсивно досліджується багатофункціональна кераміка, що має ряд переваг у порівнянні з монокристалічними об’єктами. В якості таких матеріалів найбільш перспективною є кераміка на основі чотирьохкомпонентної системи загального складу CuxNi1-x-yCo2yMn2-yO4, оскільки пристрої струмового захисту на її основі мають широкий діапазон зміни номінального опору (від одиниць Ом до сотень кОм) та високу температурну чутливість.
Особливо актуальним питанням сьогодення є пошук альтернативних джерел енергії, одним із яких може бути енергія Сонця. Відомі і застосовуються на практиці елементи на основі кремнію. Однак, більш перспективними елементи на основі халькогенідів – здебільшого тверді розчини на основі CuInSe2, які дешевші і характеризуються більшим ефектом перетворення сонячної енергії в електричну. Останнім часом науковці працюють над пошуком оптимальних складів твердих розчинів, зокрема системи Cu(In,Ga)(S,Se)2//Cd(S,Se).
Саме в цих напрямках проводяться дослідження і одержані вагомі результати колективом науковців, очолюваних В.І. Пехньо.

В результаті виконаних робіт розроблені та відпрацьовані методи синтезу декількох сотень нових координаційних сполук, твердих розчинів заміщення, склад, властивості та будова яких однозначно встановлені за результатами коливальної, електронної, рентгено-електронної, поліядерної ЯМР – спектроскопії, рентгеноструктурного, елементного хімічного аналізу та квантово-хімічних розрахунків. На основі узагальнення одержаних експериментальних даних отримано нові важливі наукові результати в області хімії дорогоцінних та ряду перехідних металів у водних, неводних, змішаних розчинниках-реагентах та розтопах, найважливіші з яких наступні:
  • у водних та змішаних середовищах встановлено, що в залежності від рН середовища, температури та часу нагрівання, концентрації та стехіометрії вихідних компонентів, які визначають вихідні форми ліганду та іону металу, утворюються моно- та біядерні комплекси катіонного, аніонного та молекулярного типу;
  • встановлено, що Ru, Rh, Pd в досліджуваних сполуках проявляють найбільш характерну ступінь окиснення +3 та +2, формують псевдооктаедричної та плоскоквадратної будови координаційні поліедри і оточені донорними атомами лігандів, при координаційному ненасиченні внутрішню координаційну сферу центрального атому доповнюють ліганди середовища синтезу;
  • у випадку взаємодії солей паладію і фосфонових кислот доведено утворення аніонного типу комплексних частинок, ступінь депротонізації ліганду в яких залежить від рН середовища; плоскоквадратне оточення паладію в них сформоване, в залежності від форми вихідної солі паладію, аніонами хлору, або молекулами аміаку та бідентатно координованою атомами кисню, чи кисню та азоту молекулою фосфонової кислоти; квантово-хімічними розрахунками обґрунтовано та експериментально (за даними ЯМР спектроскопії) доведено наявність в розчині конформаційних ізомерів;
  • при взаємодії хлоридів рутенію та родію з похідними гідразонів доведено формування псевооктаедричної будови координаційних поліедрів в яких, в залежності від умов синтезу, молекули ліганду координовані бі- та тридентатноциклічно атомами кисню, сірки, азоту функціональних груп (C=O), (C=S), (C-N) та (ОН); тип комплексних сполук – аніонний, катіонний, чи молекулярний, визначається видом таутомерної форми ліганду, яка залежить від рН середовища синтезу та характером замісників – донорних, чи акцепторних;
  • у випадку взаємодії хлоридів платиноїдів з похідними саліцилальдіміну та карботіаміду доведено, що вплив природи ліганду на тип утворених комплексних сполук обумовлений різним стеричним розташуванням нуклеофільних донорних центрів функціональних груп та наявністю внутрішньомолекулярних водневих зв?язків; доведено, що збільшення кількості донорних центрів підвищує їх дентатність, сприяє переходу в іншу таутомерну форму та можливості внутрішньомолекулярного перегрупування;
  • при взаємодії хлоридів дорогоцінних металів з неводними галогені дами халькогенів встановлено, що форму координованих молекул ди-, чи тетрахлоридну визначає реакційно-активна форма комплексної частинки металу;
  • доведено, що в досліджуваних системах галогеніди халькогенів – багатофункціональні агенти, різне співвідношення в яких хімічно зв’язаних галогену та халькогену приводить до зміни їх хімічної активності, обумовлює форму та будову утворених з ними іонами металів сполук;
  • вперше теоретично обґрунтовано і експериментально доведено наявність в цих сполуках периферійних квазіоктаедричних поліедрів EHal6 (E – Se, Te) з сильним зв’язком (E-Hal) угрупування EHal3 та слабкою донорно-акцепторною взаємодією атомів халькогенів з атомами галогенів оточення центрального атому;
  • для напівпровідникової кераміки шихтового складу Cu0.1Ni0.1Co1.6Mn1.2О4 встановлено основні закономірності розподілу по об’єму зразка Cu, Co, Ni, Mn та кисню в залежності від температури та часу спікання і відпалу; встановлено збільшення концентрації атомів Cu, Co, Ni та зменшення концентрації Mn та кисню у напрямку до поверхні зразка; одночасно на глибині зразка 30 мкм від поверхні, концентрація елементів стабільна; концентрація Mn+4, Mn+2 и Mn+3 в основному залежить від тривалості відпалу;
  • для радіаційностійких твердих розчинів халькогенідів системи Cu(In,Ga)(S,Se)2//Cd(S,Se) доведено, що зміна ефективності перетворення сонячної енергії в електричну обумовлена протіканням твердо фазної реакції на межі фаз компонентів з утворенням проміжної тетрарної γ-фази.
Сукупність зазначених факторів визначає як хімію платинових металів в середовищі водних, неводних та змішаних O-, N-, S-, Se, Te-, P- вмісних розчинниках-реагентах, так і прояв багатофункціональних властивостей останніх.

Найважливіші практичні результати:
  • для комплексів паладію з рядом фосфонових кислот in vivo та in vitro встановлено цитотоксичну активність стосовно карциноми Ерліха та лімфолейкозу L1210, порівняну з активністю цис-платини ([Pt(NH3)2Cl2]) та значно меншою нефро- та гематотоксичністю; встановлено вибіркове накопичення паладію в кістках, переважно хребта, чим продемонстровано адресну доставку цитостатика до мішені – вражених пухлиною кісток; отримані дані відкривають перспективу для використання одержаних сполук як основи ліків нових протипухлинних препаратів;
  • вибіркове накопичення цитостатика – іону Pd в кістках хребта обумовлює перспективу застосування сполук не лише при лікуванні онкозахворювань кісток, але і при локалізації метастазів, які виникають у цій області при онкозахворюваннях молочної та щитовидної залоз;
  • встановлено кардіопротекторну дію комплексу Rh(IIІ) з саліцилальдіміном, застосування якого попереджує розвиток реперфузійних пошкоджень серця; показано, що активація мітохондріальних пор клітин феніларсеноксидом пригнічує функціональний стан серця, введення в систему розчину зазначеного комплексу Rh(IIІ) попереджує відкриття пор клітин, локалізує дію феніларсеноксиду, моделюючого процеси, які відбуваються в стресових ситуаціях, забезпечує вихід роботи серця в робочий режим в два рази швидше, ніж в контролі; тобто комплекс родію з саліцилальдіміном може бути ефективним для створення нових кардіопротекторних препаратів;
  • на основі синтезованих і досліджених комплексів дорогоцінних металів з галогенідами халькогенів розроблені мало енергоємні, екологічно чисті безвідходні методи комплексної переробки концентратів промислових відходів та вторинної сировини дорогоцінних металів з практично кількісним вилученням усіх складових сировини;
  • розроблено високочутливі методики екстракційно-фотометричного визначення ряду дорогоцінних металів при їх сумісній присутності у формі іонних асоціатів з астрафлоксином, що може знайти застосування на практиці;
  • розроблено оптимальний склад кисневмісної кераміки на основі Cu, Co, Ni та Mn – основи елементної бази струмового захисту приладів з електроживленням;
  • встановлено оптимальний склад та розроблена технологія одержання радіаційностійких, стабільних у роботі твердих розчинів халькогенідів Cu, In, Ga, Cd – основи елементів перетворення енергії Сонця в електричну.
Наукові та технічні розробки В.І. Пехньо ухвалено і підтримано рішенням Президії НАН України, знайшли підтримку в рамках багатьох госпдоговірних робіт, грантів Міністерства освіти і науки України, INTAS, шести грантів УНТЦ. Дослідження виконані у співпраці з колегами інститутів НАН України: металофізики ім.. Г.В. Курдюмова, фізіології ім.. О.О. Богомольця, експериментальної патології, онкології та радіобіології ім.. Р.Є. Кравецького; інституту військово-повітряних сил Міністерства оборони України; інституту неорганічної хімії ім. А.В. Николаєва СВ РАН (м. Новосибірськ, Росія); інституту неорганічної хімії та електрохімії ім. Р. Агладзе АН Грузії (м. Тбілісі, Грузія); інституту неорганічної хімії м. Падова (Італія); університетів – Київського національного ім. Тараса Шевченка, Львівського національного ім. Івана Франка, Волинського національного ім. Лесі Українки МОН України; закордонних вищих навчальних закладів – університету м. Білефельд (Німеччина), університету ім. Пьєра та Марії Кюрі (м. Париж, Франція), Масачусетського технологічного інституту (м. Бостон, США); ряду промислових підприємств України – НВП “Карат” м. Львів, ДП “Завод Арсенал” м. Київ та інш.
В.І. Пехньо бере участь в організаційній та науково-педагогічній діяльності, являється керівником двох аспірантів, при його керівництві захищено 6 кандидатських дисертацій, закінчується робота по двох дисертаціях.
Обіймаючи посаду заступника директора інституту з наукової роботи, Василь Іванович Пехньо виконує значну науково-організаційну роботу, є членом Наукової ради НАН України з проблеми "Неорганічна хімія", Спеціалізованої ради по захисту кандидатських та докторських дисертацій при ІЗНХ ім.. В.І. Вернадського НАН України, редколегії журналу "Український хімічний журнал", був членом експертної ради з хімічних наук ВАК України.
Одночасно В.І. Пехньо проводить педагогічну діяльність, протягом ряду років професор, очолює кафедру, читає курс лекцій студентам у Мукачівському державному університеті Міністерства освіти і науки України.
© 2009-2017
Selev INS
Розробка та підтримка
250 230 грн. Шашлык из баранины. 100 грамм. | доставка цветов недорого
Про відділ | Група 1 | Група 2 | Група 3 | Публікації